 |
 |
 |
 |
 |
 |
До 1917 року в селі Грузьке понад 80 % всього населення було неписьменним, решта – малописьменні з освітою 1-3 класи церковно-парафіяльної школи.
Першим організатором освіти в селі був місцевий учитель Сафоник Юрій Дорохтейович, який майже на громадських засадах почав навчати дітей селян грамоти, організував чотири класи.
Спочатку учні навчалися всі разом, а потім почали вчитися комплектами: 1 – ий і 3 – ій,
2-ий і 4 –ий класи. В колишній церковно-парафіяльній навчалися перші і треті класи, а в земській школі – другий і четвертий класи.
Навчали дітей два вчителі. Важко було з підручниками та письмовим приладдям. Одним підручником користувалися 2-3 учні, а зошитів було ще менше. Писали на ебонітових дощечках грифелем.
Починаючи з 1925 року навчання в школі поліпшилося. Саме в цей час в село прибув вчитель Трубій Нестер Назарович. Це була високоосвічена людина, він мав вищу освіту, а також дуже добре знав агрономію.
Нестер Назарович налагодив роботу в школі, проводив заняття з селянами про правильну культуру землеробства.
В цей час в селі почала налагоджуватися культурно-масова робота.
Були організовані гуртки художньої самодіяльності: хоровий, організатором якого був Сафоник Юрій Дорохтейович; драматичний ( органзували його студенти, які навчалися в гімназіях, двокласних училищах, а також робітфаках). Це були сини сільської інтелігенції, більш заможних верств селянства.
Активними помічниками батька були діти Сафоника Юрія Дорохтейовича: Іван, Кнофонт, дочкка Явдокія.
Звичайно, не було відповідного приміщення для занять гуртків художньої самодіяльності, але для ентузіастів це була не проблема. Спочатку виступали в приміщеннях панської економії, а коли ці забудови селяни розібрали, перейшли в школу, а згодом переобладнали крамничку. Це приміщення обладнали під клуб, поробили дерев’яні лави, змонтували сцену, виготови занавіс, намалювали декорацію.
В гуртки художньої самодіяльності пішла молодь села. Хор виконував українські народні пісні. Драматичний гурток ставив п’єси Тобілевича, Кропивницького, Старицького, Шевченка, Франка та інші.
В цей час в приміщенні хати священника відкривається хата-читальня, яку очолює Гребенюк Клим, місцевий селянин, який довгий час працював на нафтових промислах в місті Грозному. Він самостійно підвищував свій культурно-освітній рівень і одночасно досить непогано керував хатою-читальнею.
В 1927 році Нестер Назарович Трубій переселився в Таврію. Пізніше Нестер Назарович працював в місті Херсоні головним агрономом колишньої Херсонської губернії.
В село прибув новий завідуючий школи Лизак Філемон Павлович. В школу вже було набрано повні комплекти учнів в класах. Прибули нові дві учительки Куценко Онсана Сидорівна та Пустовіт Ольга Федорівна, а згодом у 1931 -1932 навчальному році було відкрито п’ятий клас, що поклало початок утворенню в майбутньому Грузької семеричної школи.
Приїхали вчителі Чорний Давид Селівестрович (директор школи), Капітан Созон Михайлович та його дружина Мушенко Явдокія Тихонівна.
Созон Михайлович організував чудовий хор, в якому взяла участь молодь села, літні люди, інтелігенція. Хор став відомим на весь Гайсинський район.
В 1932 році в селі був побудований клуб, куди перемістилась вся культурно-масова робота. Регулярно працювали хоровий та драматичний гуртки. Колгосп закупив повний комплект духових інструментів, почали підбирати штат любителів духової музики. Популярними аматорами сцени в той час були: Капітан Созон Михайлович, Терницький Степан Ксеньович, Царенко Матвій Семенович, Пурдик Яків Пилипович, Головатюк Ілько Омелянович, Куценко Оксана Сидорівна, Пустовіт Ольга Федорівна та інші.
Вже в 1934 році в Грузькому почала працювати повна семирічна школа, директором якої був призначений Наріжний Микола Іпатійович, вчителі: Мушенко Явдокія Тихонівна, Мушенко Панько Фадейович, Куриленко Сава Корнійович, Куриленко Василь Корнійович, Ткачук Андрій Дмитрович, Корж Анастасія Якимівна, Казанець Анастасія Леонтіївна, Мушенко Любов Якимівна, Осадчий Кирило Семенович.
В період фашистської окупації занепадає культура, освіта. Гітлерівці полюють за юнаками та дівчатами, щоб відправити їх в Німеччину.
Лише після визволення села 12 березня 1944 року відкривається школа, починає працювати клуб. Колишній директор школи Наріжний Микола Іпатійович разом з вчителькою Семенчук О.А. їхали кіньми на нараду в Гайсин і підірвалися на міні. В село приїжджає директор школи Цеплій Раїса Петрівна. В цей час в школі працюють вчителі: Медвідь Микита Явдокимович, досвідчений педагог, його любили учні і поважали односельчани, Казанець Олена Леонтіївна, Безсмертний Петро Овер’янович, Корж Анастасія Якимівна, Пархонюк Василь Семенович та інші.
Після виїзду з села директора школи Цеплій Р.П. обов’язки директора школи виконував завуч школи Медвідь Микита Явдокимович (з 1947р. по 1949 р.).
В 1949 році директором школи було призначено Летушева Миколу Івановича. Він користувався авторитетом в школі серед учнів та вчителів, а також його поважали односельчани.
В 1960 році Летушев М.І. йде на заслужений відпочинок, директором школи призначають Твердюк Марію Андріївну. Це сумлінна енергійна вчителька.
В 1963 році Марія Андріївна Твердюк виїжджає з села на постійне місце проживання в місто Київ, на її місце було призначено директором школи Діденка Василя Костянтиновича, який працював на цій посаді до 1982 року.
Старша піонервожата Сотніченко Марія Петрівна, учителі Пархонюк Галина Андріївна, Чорна Устина Андріївна, Левицька Галина Леонідівна, Янчук Теофан Васильович, директор школи Діденко Василь Костьович, учитель Білінський Михайло Павлович.
В 1983 році директором школи призначають Мамригу Олександра Сергійовича, який раніше працював в Харпацькій восьмирічній школі, викладав українську мову та літературу.
Навчання проводяться в трьох шкільних приміщеннях. Корпус № 1(центральний) не вміщає усіх учнів школи, тому на початку 60 –х років введено в експлуатацію корпус № 2.
В кінці 60-х рр. ХХ ст. на території школи побудовано ще одне приміщення, в якому розмістились майстерня, бібліотека та квартира, де жили немісцеві педагоги.
У 1986 році приміщення початкових класів перейшло у приміщення дитсадка, яке побудоване у 1967 році.
Вчителі: Пархонюк Григорій Андрійович, вчитель математики, Пархонюк Галина Андріївна, вчителька початкових класів, Дрига Василь Тимофійович, вчитель фізики, Левицька Галина Леонідівна, вчителька російськ мови та літератури, Чорна Устина Андріївна , вчителька української мови та літератури, Білінський Михайло Павлович, вчитель історії та географії, Терницька Галина Дмитрівна, викладач німецької мови, Борова Марія Іванівна, викладач української та німецької мови, Пархоменко Іван Ісакович, вчитель фізкультури, Діденко Василь Костянтинович, викладав хімію та біологію. Діденко Лідія Тодосіївна, завідуюча шкільно бібліотекою, читала години праці, старша піонервожата Сливка Ніна Степанівна, потім Гега Оксана Валентинівна, в 1985-1986 році – Петренко Тетяна Филимонівна. Поліщук Галина Миколаївна, Костюк Меданія Афанасіївна – вчителі початкових класів.
Янчук Теофан Васильович довгий час працював вчителем праці та фізкультури, зарекомендував себе як ініціативний, наполегливий вчитель, майстер трудового навчання. В 1987 році директором школи була призначена Дромова Людмила Володимирівна. Нові вчителі:Ардикуці Анастасія Іванівна, вчителька математики і фізики; Смаженюк Світлана Лук’янівна, вчителька англійської мови та хімії; Бащенко Олександр Васильович, вчитель праці. Малювання, співі; Борова Наталія Анатоліївна, завуч, читає українську мову та літературу, зарубіжну літературу; Рябокінь Олеся Дмитрівна, вчитель- організатор.
